Визначення звичайної ціни

Експертна компанія Global Appraisal Group виконує визначення звичайної ціни згідно закону про оцінку майна та ПКУ.

Проконсультуйтесь (044) 229-66-55 та +38-050-133-28-06

У Податковому кодексі розмежовано поняття «звичайної ціни» та«ринкової ціни» на товари (роботи, послуги). Визначення звичайної ціни міститься в пп. 14.1.71 цього Кодексу, відповідно до якого під звичайною ціною слід розуміти «ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом». Вважається, що якщо не доведено зворотне, звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, тобто «цін, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику заумови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на порівняних економічних (комерційних) умовах» (пп. 14.1.219. Податкового кодексу). Окремо також визначені поняття «звичайної процентної ставки за депозит (вклад)» та «звичайної ставки проценту за кредит». Таким чином, Податковий кодекс прирівнює звичайну ціну до ціни договору та відповідно ринкової ціни, крім випадків, прямо встановлених цим Кодексом, і якщо недоведено зворотне. Загалом ст. 39 Податкового кодексу розширює положення, які містилися в п. 1.20 Закону «Про оподаткування підприємств».

39.1. У цьому пункті закріплюються загальне правило, за яким звичайнаціна збігається з договірною ціною, що в більшості випадків відповідає реаліям господарських операцій. Однак слід розуміти, що за певних умов договірна ціна може не відповідати ринковій ціні або бути відсутньою внаслідок впливу на неї таких чинників, як юридична чи фактична залежність однієї особи від іншої або обох осіб від третьої особи, існування специфічних економічних (комерційних) умов або примусового відчуження майна. Тому цим пунктом встановлюється перелік операцій, до яких застосовуються ринкові ціни.Застосування звичайної ціни до бартерних операцій обумовлено тим, що така господарська операція може не передбачати фіксацію ціни в договорів наслідок «проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору» (пп. 14.1.10. Податкового кодексу). Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України (436-15) ціна є істотною умовою господарського договору, проте «якщо за умовами господарського договору сплата грошових коштів не передбачається, то дотакого договору частина 3 статті 180 Господарського кодексу (436-15) в частині ціни як істотної умови застосовуватись не може, оскільки зазначення ціни в такому договорі не створює прав та обов’язків сторін» У зв’язку з цим для визначення ціни такої операції для цілей оподаткування застосовується категорія звичайної ціни. Застосування обумовлено тим, що взаємовідносини між такими особами можуть впливати на умови або економічні результати та відповідно на договірну ціну між ними, що призводить до відхилення ціни договору від рівня ринкових цін. Під пов’язаними особами слід розуміти «юридичні та/абофізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють» і які відповідають будь-якій з ознак, встановлених пп.14.1.159 Податкового кодексу. Поняття контролю має широке застосування при визначенні того, чи є особи пов’язаними, і включає як безпосередній, такі опосередкований контроль (через інших пов’язаних осіб), охоплюючи такі якісні характеристики, як володіння та вплив. Зокрема, до таких осіб відносяться материнські компанії (пп. 14.1.103 Податкового кодексу) та юридичні особи, які знаходяться під контролем таких осіб; юридичні особи,які контролюються однією і тією ж материнською компанією; платник податку та фізична особа або члени її сім’ї, які здійснюють контроль над таким платником податку; платник податку та посадова особа платника податку уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії,спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім’ї; учасники об’єднання підприємств та інші платники податку, які відповідають вимогам пп. 14.1.159 Податкового кодексу. Використання цін, відмінних від ринкових, в операціях з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші, ніжосновна ставки податку на прибуток, або не є платником податку, може бути інструментом ухилення від сплати податку або неправомірного зниження податкових зобов’язань, тому застосування звичайних цін в операціях між Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».такими платниками податку спрямовано на забезпечення справедливої сплати податкових зобов’язань. Ця норма стосується як юридичних (у тому числі нерезидентів), так і фізичних осіб (крім фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності). До інших випадків застосування звичайних цін, визначених цимКодексом, відносяться, зокрема але не виключно, деякі операції іззаставленим майном (пп. 92.1 Податкового кодексу), деякі операції знадання/отримання безповоротної фінансової допомоги (пп. 135.5.4Податкового кодексу), визнання витрат подвійного призначення пристрахуванні певних видів ризиків (140.1.6 Податкового кодексу), обчисленняпервісної вартості об’єктів основних засобів (п. 146.7-146.10 Податковогокодексу), деякі операції з відчуження об’єктів основних засобів (п. 146.14Податкового кодексу), оцінка вартості об’єкта нерухомості, що купуєтьсяразом із землею (п. 147.3 Податкового кодексу), визначення доходу,отриманого внаслідок продажу або іншого відчуження землі (п. 147.5Податкового кодексу), продаж неприбутковою організацією товарів,виконання робіт, надання послуг (п. 157.15 Податкового кодексу), безоплатнеотримання товарів, робіт, послуг (пп. 164.2.17, п. 189.1 Податковогокодексу), нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі(п. 164.5 Податкового кодексу), визначення вартості застрахованого майна тарозміру шкоди при страховій виплаті (п. 165.1 Податкового кодексу),здійснення натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам (п.189.1 Податкового кодексу), продаж вживаного транспортного засобу (п.189.3 Податкового кодексу). При таких операціях звичайна ціна переважнозастосовується як нижня границя оцінки вартості відповідних операцій.Іноді визначення звичайної ціни є неможливим через відсутністьідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг), унікальність функцій, яківиконують сторони операції, застосування цінних нематеріальних активів таінших випадках, які зумовлюють відсутність можливості використовуватиінформацію про ціни в операціях між непов’язаними особам у співставних141умовах на відповідному ринку. У такому випадку цей Податковий кодексвідсилає до загального правила, яким встановлено, що звичайна ціназбігається з договірною ціною.39.2. Методи визначення звичайної ціни для цілей оподаткуваннявстановлені на основі міжнародної практики з урахуванням Методикитрансферного ціноутворення для багатонаціональних підприємств таподаткових адміністрацій Організації економічного співробітництва тарозвитку (ОЕСР). Сутність методів визначення звичайних цін розкриваєтьсяв таких пунктах ст. 39 Податкового кодексу (див. коментар до п. 39.4–39.8Податкового кодексу). Податковим кодексом не встановлюється черговістьзастосування методів визначення звичайних цін, що дозволяє платникуподатку застосовувати найбільш прийнятний та ефективний метод дляпевного виду операцій.Визначення звичайної ціни базується на принципі ринкової ціни (такзваний «принцип витягнутої руки» в Типовій конвенції ОЕСР про уникненняподвійного оподаткування доходів і капіталу), за яким ціна на товари (в томучислі фактори виробництва), роботи і послуги в операціях між пов’язанимиособами та інших операціях, встановлених п. 39.1 Податкового кодексу,повинна відповідати ціні, за якою б передавалися відповідні товари, роботи іпослуги виробництва між непов’язаними особами у співставних економічнихумовах.При визначенні ступеня співставності розглядається поведінканепов’язаних компаній за аналогічних умов. Непов’язані компанії берутьучасть у певній операції лише за тієї умови, якщо у них немаєальтернативного варіанта, який би був більш привабливим: продавець непогодиться на ціну, нижчу за ціну, яку готові заплатити інші споживачі, апокупець не погодиться на ціну, яка є вищою, ніж ціна, яку готовізапропонувати інші продавці. При цьому непов’язані особи оцінюютьрізницю в умовах, які можуть бути запропоновані за альтернативнихваріантів, і вплив цих умов на ціну або прибуток від операції.142Для визначення співставності умов враховуються такі характеристики,як характер майна, яке передається, або послуг, які надаються; функції, яківиконують сторони (з урахуванням відповідних активів, яківикористовуються, та ризиків, які бере на себе кожна зі сторін); умовидоговору; економічні умови, в яких діють сторони та ділові стратегії сторін.Ступінь важливості кожного з цих факторів при аналізі співставностізалежить від характеру операції та методу визначення звичайної ціни.За своєю суттю аналіз цих п’яти факторів є двогранним, тобто вінвключає аналіз факторів, які випливають на операцію платника податку, доякої застосовується звичайна ціна, та аналіз факторів, які впливають наоперацію між непов’язаними особами.Різниця в характері майна, яке передається, або послуг, які надаються,часто безпосередньо впливає на їх ринкову ціну. Така різниця в характеріоб’єкта операції є найбільш суттєвим фактором при застосуванніпорівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) та менш суттєвимфактором при застосуванні інших методів визначення звичайних цін.Зокрема, враховуються такі характеристики: для матеріальних активів –фізичні характеристики, якість та надійність, наявність на складі таможливий обсяг поставки; для робіт та послуг – характер та зміст робіт тапослуг; для нематеріальних активів – форма операції (наприклад,ліцензування або продаж), тип активів (наприклад, патенти, торгові марки чиноу-хау), строки та обмеження у використанні та потенційні вигоди відвикористання таких активів.В операціях між непов’язаними особами ціна достатньо точновідображає розподіл функцій між сторонами, тому при аналізі співставностіздійснюється порівняння функцій осіб. Функції, які порівнюються, зокрема,включають таке: проектування або дизайн, виробництво, складання (монтаж,установка), науково-дослідні роботи, сервісне обслуговування, закупівлі,розповсюдження, маркетинг, реклама, транспортування, фінансування тауправління. При функціональному аналізі також аналізуються активи, як143використовуються при виконанні відповідних функцій, наприкладнеоборотні активи та обладнання, цінні нематеріальні активи, тахарактеристики цих активів, такі як вік, ринкова вартість, розташування,права власності тощо. Крім активів, також аналізуються відповідні ризикисторін, такі як ринкові ризики (коливання цін на сировину та цін на готовупродукцію), ризики та втрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю(інвестиції в необоротні активи), ризики, пов’язані з науково-дослідноюдіяльністю, фінансові ризики (коливання обмінного курсу або обліковоїставки), кредитний ризик тощо.В умовах договору прямо або непрямо закріплюється розподілобов’язків, ризиків та вигод між сторонами. Аналіз умов договору єчастиною функціонального аналізу, описаного вище. Крім того, можеаналізуватися переписка або переговори між сторонами. За відсутностідоговору в письмовому вигляді аналізується поведінка сторін та економічніпринципи, які зазвичай регулюють відносини між непов’язаними особами заспівставних умов.Для досягнення співставності необхідно, щоб ринки, на яких діютьнепов’язані особи та пов’язані особи, були співставними. Спочаткувизначаються відповідні ринки або ринок з урахуванням наявностівідповідних замінників товарів або послуг. Економічними умовами, яківизначають співставність ринків, є географічне розташування, розмір ринків,конкуренція на ринках та конкурентні позиції продавців і покупців на цихринках, наявність (та відповідний ризик) замінників товарів або послуг,рівень попиту та пропозиції на ринку загалом та у відповідних регіонах абосегментах ринку (за необхідності), купівельна сила споживачів, характер таступінь державного регулювання на ринку, витрати виробництва, в томучислі витрати на землю, працю та капітал, рівень ринку (оптовий чироздрібний), період та час укладання угоди тощо. Відповідний ринок можебути регіональними ринком, що охоплює території кількох країн, якщо144продукція є гомогенною, ринок країни або навіть окремі сектори цьогоринку.Аналіз ділової стратегії включає аналіз різноманітних аспектівдіяльності платника податку, таких як інновації та розробка нових продуктів,ступінь диверсифікації, схильність до ризику тощо. До ділових стратегійтакож включаються схеми проникнення на ринок та стратегії збільшеннячастки ринку, що може призвести до зниження прибутків внаслідокзменшення цін для кінцевих споживачів або збільшення витрат (заснуваннябізнесу, маркетинг тощо) в очікуванні більших прибутків у майбутньому.При цьому податкові органи оцінюють професійність ділової стратегії тареальне дотримання цієї стратегії, а також чи є реалістичним очікуваннябільших прибутків від такої стратегії у найближчому майбутньому.